Студентам

ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ (англ. Physical therapy) -  це  один із напрямків медичної  реабілітації, який застосовує фізичні вправи і природні фактори з лікувальною і профілактичною метою  в комплексному процесі відновлення здоров'я, фізичного стану та працездатності хворих.
Останнім часом у медицині все більше стверджується реабілітаційний напрямок, основою якого є комплексне відновне лікування захворювань та ушкоджень. У цьому процесі провідну роль відіграє фізична реабілітація. Вона по-ліпшує якість лікування, запобігає можливим ускладненням при різних захворю¬ваннях і травмах, прискорює відновлення функцій органів і систем, тренує і загар¬товує організм, повертає працездатність, зменшує ймовірність інвалідізації.
Фізична реабілітація має потужний арсенал засобів, найважливішим з яких є лікувальна фізична культура (ЛФК), що обґрунтовується її природністю, доступністю, дешевизною та можливістю довготривалого ефективного застосування з лікувальною або профілактичною метою. Недооцінка методу ЛФК, ігнорування проблеми щонайшвидшого відновлення не лише здоров’я, а й працездатності хворих.
Фізична реабілітація – це складова частина медичної і соціально-трудової реабілітації, що використовує засоби і методи фізичної культури, масаж і фізичні чинники. У майбутнього лікаря-стоматолога необхідно формувати мотивацію до своєчасного, адекватного і систематичного призначення засобів фізичної реабілітації хворим в складі комплексного лікування.
СПОРТИВНА МЕДИЦИНА - клінічна дисципліна, що вивчає позитивний і негативний вплив фізичних навантажень різної інтенсивності (від гіпо до гиперкинезии) на організм здорової і хворої людини (А.Г. Дембо, 1991).
Людина завжди прагне до зміцнення свого здоров'я, мріючи про збільшення сили, спритності і витривалості. Стан здоров'я людини визначається кількістю і потужністю його адаптаційних резервів. Разом з тим,  надмірні фізичні навантаження та збільшеня обсягу змагальної діяльності в спорті при порушенні реактивності і резистентності організму в умовах зростаючого впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища, негативно впливають на адаптаційні можливості організму спортсмена. Це може призвести до виникнення різних предпатологічних і патологічних станів  і захворювань. При цьому, в умовах спортивної діяльності з максимальними граничними і позамежними фізичними навантаженнями будь-які, навіть незначні відхилення параметрів гомеостазу, можуть негативним чином вплинути на ефективність занять спортом, і привести до передчасного завершення кар'єри і ранньої інвалідізації спортсмена. Тому дуже актуальним на сьогодні є питання попередження вичерпання адаптаційних можливостей і порушень гомеостазу у людея  яеи займаються фізкультурой і спортом,  своєчасного відновлення та   розробка реабілітаційних заходів з урахуванням індивідуальної реактивності організму.